22 жовтня 2010, 00:38
Архітектура нового світу
Через двадцять років після падіння Берлінської стіни та краху комунізму перед світом постав ще один важливий вибір. Це вибір між двома принципово різними формами організації - міжнародний чи державний капіталізм.
Колись модель розвитку Сполучених Штатів зазнала невдачі, але як тільки її застосував Китай, вона пішла на підйом. Якщо йти шляхом найменшого опору нинішній системі, це призведе до поступового краху міжнародної фінансової системи. Найважливіша проблема, яка постала перед нами сьогодні - це винайдення нової багатосторонньої фінансової системи.
І поки міжнародного співробітництва з питань регуляторної реформи досягти неможливо, є вірогідність досягти угоди, яка відновить фінансовий порядок.
Бреттон-Вудські інститути (Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, які є провідними міжнародними валютно-фінансовими установами) були встановлені після Другої Світової Війни та організували міжнародну фінансову архітектуру, яка існує і досі. Сьогодні гостро постала проблема перегляду старої архітектури фінансової системи та проведення нової Бреттон-Вудської конференції з метою створення нових міжнародних норм, у тому числі оздоровлення фінансових установ, які є занадто великими, і тим самим мають високі ризики під час краху. Іншим, стратегічно важливим, завданням є перегляд ролі контролю за рухом капіталу, а також необхідність реформувати Міжнародний валютний фонд для кращого відображення існуючого порядку між державами. Методи роботи МВФ також мають бути переглянуті.
Крім того, нові Бреттон-Вудські стандарти цілком переформують валютну систему. Післявоєнний порядок, що зробив США сильнішою за інших, створив небезпечний дисбаланс. Сьогодні долар більше не користується тією довірою та стабільністю як колись. Та поки що немає іншої валюти, яка б замінила його місце.
США не слід ухилятися від більш широкого використання спеціальних прав запозичення МВФ. Оскільки спеціальні права запозичення (СПЗ), були отримані в рамках їх розподілу Міжнародним валютним фондом та виражені у кількох національних валютах. Жодна валюта не буде користуватися несправедливою перевагою.
Ряд валют, які мають спеціальні права запозичення, повинні бути розширені. А деякі з нововведених валют, у тому числі і китайський юань, не може бути цілком конвертована. Це спричинить тиск міжнародного співтовариства на Китай з метою, щоб вони відмовились від свого валютного курсу по відношенню до долара. Це найкращий спосіб зменшити міжнародну диспропорцію. Долар може залишатися найкращою резервною валютою, якщо тільки ним розумно управляти.
Величезною перевагою спеціальних прав запозичення є те, що вони допускають створення міжнародних грошей, які особливо корисними в такі часи, як нинішні. Гроші можуть бути спрямовані саме туди, де вони найбільш необхідні, а не так, як це відбувається в даний час. Механізм, що дозволяє багатим країнам, яким не потрібні додаткові резерви для переміщення асигнувань до тих, які вже доступні, - це використання золотих резервів МВФ.
Реорганізація світового порядку необхідно поширити за рамки фінансової системи і залучити Організацію Об'єднаних Націй, а особливо членів Ради Безпеки. Цей процес мають ініціювати США, але Китай та інші країни, що розвиваються, повинні брати участь на рівних правах. Вони неприхильні члени Бреттон-Вудських інституцій, що домінують в тих країни, які наразі послаблюють свої позиції. Сили, що набирають обертів, повинні бути присутніми у процесі створення цієї нової системи, для того, щоб забезпечити свою прихильність до нової системи.
Система не виживе в існуючій формі, а США багато втратять, якщо не потраплять в перші ряди ініціаторів реформування системи. США все ще можуть бути світовими лідерами, але ймовірно, що в довготривалій перспективі лідерство слабшатиме. Америка більше не може нав'язувати свою волю іншим, як це прагнула робити адміністрація Джорджа Буша. Але США може побудувати свою політику таким чином, що об’єднавши спільні зусилля розвинених країн та країн, що розвиваються, це призведе до відновлення американського лідерства в прийнятній формі.
Є й альтернатива, проте вона страшніша - послаблення великої сили, втрата політичного та економічного панування, але збереження військової переваги. Небезпечна суміш. Ми звикли бути впевненими у тому, що всі демократичні країни прагнуть до миру. Після президентства Буша, це правило не виконується, якщо воно коли-небудь виконувалось взагалі.
По суті, демократія в Америці перебуває у кризовому стані. Фінансова криза заподіяла величезне лихо народу, який зовсім не очікував зіштовхнутися з такою суворою реальністю. Президент Барак Обамазбільшує свій "коефіцієнт довіри" стверджуючи, що рецесія закінчилась. Але якщо це рецесія "подвійної глибини", американці стануть вразливими до будь-яких страхів та ризиків, особливо до популістської демагогії. Якщо Обама не виправдає очікування, то у наступної адміністрації з’явиться сильна спокуса відволіктися від домашніх американських турбот та сконцентруватися на світових проблемах і, тим самим, посилити свій вплив на світ.
Обама має правильну візію. Він вірить у міжнародне співробітництво, а не у виживання тих, хто здатний швидко адаптуватися, як то філософія епохи Буша-Чейні. Поява Великої двадцятки (G-20), як головного форуму міжнародного співробітництва та експертної оцінки процесу, яку погодженого в Піттсбурзі, є кроками у правильному напрямку.
Чого не вистачає, так це загального визнання того, що система порушена і потребує повного перегляду. Врешті-решт, фінансова система не провалилась повністю і адміністрація Обами прийняла свідоме рішення пожвавити діяльність банків за рахунок прихованих субсидій, а не рекапіталізації на обов'язковій основі. Ті установи, які пережили кризу, матимуть міцнішу позицію на ринку ніж раніше, тому будуть чинити опір систематичній перебудові. Обама стурбований тим, що навряд чи зможе зарадити багатьом важливим проблемам та перегляду міжнародної фінансової системи.
Китайські лідери мають бути далекогляднішими за Обаму. Китай послаблює американського споживача, як двигун світової економіки. І хоча це слабкий двигун і світова економіка ростиме повільніше, вплив Китаю ростиме дуже швидко.
Сьогодні населення Китаю готове підпорядкувати свої особисті свободи для політичної стабільності та економічного прогресу. Та це не триватиме довго. Решта світу ніколи не підпорядкує свою власну свободу процвітанню китайської держави.
Оскільки Китай стає світовим лідером, то держава повинна перетворитися на більш відкрите суспільство, аби весь світ сприйняв країну як лідера. Військові сили будуть такими, якими вони є зараз, адже у Китаю не має альтернативи мирному гармонійному розвитку. Дійсно, майбутнє за ним.
Джерело: Innovations
