Пишу

Категорії

Великі політики
Державотворення
Економіка
Економінка
Енергетика
Життя
Здоровя
Інформаційне суспільство
Креатив
Культура
Лідерство
Мерітократія
Національна ідея
Респонсизм
Соціальний капітал
Суспільство-громада
Управління
Управління містом

Теги

Азія архетип Білл Гейтс бренд бренд України Бутан Вальдемар Домбровський Вінниця ГМО Григорій Сковорода Громада Грузія Економіка Еліта Індія Інновації Китай Кові Команда Креативний клас Криза Маркетинг 3.0 Махатма Ганді Мексика мирний опір Народний капіталізм Національна безпека Нобеліати нові лідери Особистий бренд політика Польща Президент Реклама Сергій Гайдай Сінгапур Смерть Солідарність Соціальний капітал Українка Успіх Чехія Чилі Щеплення ЮАР Японія

30 січня 2011, 15:29

Невизнана кров українців: герої Крут та жертви Голодомору

«Ті, хто билися під Крутами – це виступ не за Україну, а виступ інтелігентних хлопчиків проти жлобства, яке несла собою більшовицька армія».

«Голодомор – це боротьба не проти українців, як нації, а проти класу селян».

Така офіційна позиція Партії Регіонів щодо таких подій в історії України як бій під Крутами 29 січня 1918 року та Голодомор 1932-1933 років, що була оголошення представниками партії на дискусіях у шоу Савіка Шустера та Євгена Кісільова.

На мою думку, така позиція Партії Регіонів базується на дуже меркантильному, прагматичному розрахунку: наша цільова аудиторія проросійсько налаштована, російськомовна частина населення, яка ворожо ставиться до України та мови. Будь-що, що може об’єднувати захід і схід, пробуджувати патріотизм чи вести до усвідомлення України як самостійної успішної держави, а українців як єдиного народу – забирає в ПР «електорат». Уявляєте, якби припинилися баталії із «сходом - заходом», «російська – українська мова», «Бандера – герої Великої Вітчизняної Війни» та інші, хто б голосував за Партію Регіонів?

Звідси і таке «промивання мізків» щодо Крут та Голодомору.

КРУТ

Якщо є територія за яку люди готові проливати крок – ця територія – це держава. Саме здатність відати життя за Батьківщину є вищою мірою прояву патріотизму і утверджує державу як суб’єкт, а націю, народ як єдину спільноту. Країна, що не має героїв не здатна існувати та розвиватися.

Якщо б Партія Регіонів визнала героїв Крут героями, що віддали життя за ідею самостійної України – це б означало для них визнати Україну не «братнім народом» невід’ємно зв’язаним з Росією, а самодостатньою державою. По тій ж причині, для них є страшними така постать як Бандера, бо це людина (якою б вона не була і що б вона не робила), яка віддала життя за Україну як самостійну державу.

І ті історичні дискусії, які зараз ведуться, чи серед тих, хто билися під Крутами було 300 студентів, чи лише 30 студентів, а решта – професійні вояки, насправді, немає значення. Має значення те, що люди віддали життя за ідею самостійної незалежної України.

І дуже одіозно з вуст регіонала звучало, що це була зовсім не битва за ідею незалежності, а просто «інтелігентні хлопчики» не хотіли, щоб приходили «жлоби червоноармійці» і тому пішли битися. Це те саме, що сказати, що у 2004 році студенти робили помаранчеву революцію, бо «західні хлопчики» боролися проти «східняків шахтарів». Повний брєд, вам не здається?

Я сама ще будучи студенткою була активною учасницею Помаранчевої революції, нас виключали з університету, у Львові, в офісі Пори міліція 2 рази робила обшуки і «знаходила» бомбу, хлопців, що були там арештували, мене як дівчину залишили. Потім був 100-ий округ в Кіровограді, де під час об’їзду і моніторингу дільниць нас з пістолета обстріляли «синьо-голубі» хлопці. І точно можу сказати – все що я робила тоді було не проти «східних шахтарів» і навіть не за Ющенка, як багато хто вважає. Це була боротьба за свободу, за ідею вільної України.

ГОЛОДОМОР

Якщо Партія Регіонів б визнала, що голодомор – це був злочин проти українців як нації, як це був Голокост проти євреїв – це б запустило потужний механізм консолідації українців не залежно від того, де вони живуть, якою мовою розмовляють і які мають політичні уподобання.

Подивимося на євреїв - саме Голокост став тим чинником, який об’єднав євреїв як націю. Мені здається, що у сучасному світі всі можуть позаздрити солідарності євреїв – хтось колись чув, щоб єврей єврея залишив у біді?

Кров пролита за національність або віддана за батьківщину – потужний системоутворюючий елемент будь-якої спільноти. Це те, що заставляє почуватися одним народом, що дає поштовх боротися за незалежність, дає поштовх діяти та творити для своєї держави. Це найпотужніший мобілізаційний фактор. І ми українці та громадяни України маємо про це пам’ятати. Дивитися не у сторону спекуляції тої чи іншої політичної сили, яка працює на свій «електорат», а дивитися на сторінки історії і гордитися, що були ті, хто віддавав життя за те, що ми маємо зараз – незалежну Українську державу.