е думала, що буду в житті писати щось більше кандидатської дисертації (яку так і не почала писати). Та 2009 рік змінив мене. Писати почала завдяки неприємностям, розчаруванням, пригніченням, що пережила. А бажання писати правду, писати те, що в тебе на душі, а не те, що модно і що ти думаєш хочуть почути інші, з’явилося після навчання в Густава Водічки. За що дуже вдячна! Читайте. Судіть. Коментуйте.
Великі політики
Державотворення
Економіка
Економінка
Енергетика
Життя
Здоровя
Інформаційне суспільство
Креатив
Культура
Лідерство
Мерітократія
Національна ідея
Респонсизм
Соціальний капітал
Суспільство-громада
Управління
Управління містом
Азія архетип Білл Гейтс бренд бренд України Бутан Вальдемар Домбровський Вінниця ГМО Григорій Сковорода Громада Грузія Економіка Еліта Індія Інновації Китай Кові Команда Креативний клас Криза Маркетинг 3.0 Махатма Ганді Мексика мирний опір Народний капіталізм Національна безпека Нобеліати нові лідери Особистий бренд політика Польща Президент Реклама Сергій Гайдай Сінгапур Смерть Солідарність Соціальний капітал Українка Успіх Чехія Чилі Щеплення ЮАР Японія
Не бійтеся залишати старе! Відмовившись від того, що вас однозначно напружує відкриває незлічені нові і цікавіші можливості.
Цієї зими випробувала цей «закон» на власній шкурі. Більше, ніж пів року мене мучили вагання: чи продовжувати займатися тим, що я роблю чи починати новий етап в житті ...
Гадаю, влада – це віагра. Вона збуджує найнижчі інстинкти. Трохи наситившись владою відчуваєш себе «державним гігантом». І відразу починаєш зраджувати ...
Згадую університет: стою в книгарні «Буква» на Тараса Шевченка, жадібно вишукую правничу літературу, книжки з психології, управління… Юридичний факультет закінчила з червоним дипломом, створила дві потужні студентські організації...
- А яка ж була людина!!! – кажемо чуючи звістку про смерть знайомої людини.
Про небіжчика говорять добре або нічого. Так нас навчили з дитинства. Навчили говорити для маскування своєї людської природи ...
Мабуть, прийнято розпочинати свій блог словами «Яка я рада, що я нарешті це зробила і почала вести свій блог!». Але в мене так не вийде. Писати я почала в листопаді. І так сталося, що саме в цей час померла моя прабабуся. Їй було 95 років. Взагалі період пізньої осені – жовтень-листопад є важким для мене. Протягом 5 останніх років кожного року саме в проміжок з 21 жовтня до 10 листопада я втрачала близьких людей … Тому і роздуми мої про смерть, про вічне. Ділюся ними з вами ...
Буду вдячна за коментарі! Пишіть.
