е думала, що буду в житті писати щось більше кандидатської дисертації (яку так і не почала писати). Та 2009 рік змінив мене. Писати почала завдяки неприємностям, розчаруванням, пригніченням, що пережила. А бажання писати правду, писати те, що в тебе на душі, а не те, що модно і що ти думаєш хочуть почути інші, з’явилося після навчання в Густава Водічки. За що дуже вдячна! Читайте. Судіть. Коментуйте.
Великі політики
Державотворення
Економіка
Економінка
Енергетика
Життя
Здоровя
Інформаційне суспільство
Креатив
Культура
Лідерство
Мерітократія
Національна ідея
Респонсизм
Соціальний капітал
Суспільство-громада
Управління
Управління містом
Азія архетип Білл Гейтс бренд бренд України Бутан Вальдемар Домбровський Вінниця ГМО Григорій Сковорода Громада Грузія Економіка Еліта Індія Інновації Китай Кові Команда Креативний клас Криза Маркетинг 3.0 Махатма Ганді Мексика мирний опір Народний капіталізм Національна безпека Нобеліати нові лідери Особистий бренд політика Польща Президент Реклама Сергій Гайдай Сінгапур Смерть Солідарність Соціальний капітал Українка Успіх Чехія Чилі Щеплення ЮАР Японія
Якщо говорити про бренд Україна, то у мене складається аналогічне враження - ми всі дуже хотіли жити в ідеальному світі, в якому є професійний уряд з розумінням довгострокової стратегії країни; уряд цей об’єднаний, має великий бюджет, комітети, у яких працюють професіонали і без відкатів роблять свою справу, бо вважають що так робити правильно. Однак більмо відвертими – в Україні це не так.
Якщо ми говоримо про бренд України, то, на мою думку, глобально існує 2 альтернативи:
По-перше, потрібно створити певний альянс довкола сенсу культури, відкинути тривіальну інтерпретацію культури як галузі й визнати її простором спільних цінностей, довкола яких концентруються інші виміри публічного життя, наприклад, економічного та ін ди відуального. Це фундамент. Робітник біля верстата, якщо він культурний, працює краще, вже не кажучи про інші професії.
По-друге, в культурі слід уникати заполітизованості, характерної для недозрілих демократій. Це, приміром, означає, що посадовці мають не тільки думати про свою каденцію, а й працювати на перспективу. Сенс культури визначає людська природа, тому сіють навесні, а жнуть восени.
По-третє, потрібно визнати, що найбільшою цінністю народу є талант, бо це дар Божий, над розвитком якого необхідно пра цювати. І йдеться не лише про мистецький талант, а й про талант у кожній сфері. Питання реалізації національних талантів визначає добробут цілих країн і націй.
Буду вдячна за коментарі! Пишіть.